КАЗАНО́К, нка́, ч.
1. Зменш. до каза́н 1, 2. Жінки стали поратись, поприставляли казанки та горшки і варять борщі, локшину, квасок (Кв.-Осн., II, 1956, 92).
◊ Казано́к ва́рить див. вари́ти.
2. Невелика металева посудина з дужкою та глибокою накривкою, у якій варять страву в польових умовах або з якої їдять. На вогні закипів казанок з окропом (Панч, В дорозі, 1959, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 70.