КАЗА́РКА1, КОЗА́РКА, и, ж. (Rhynchites bacchus L.). Жучок родини довгоносиків; завдає шкоди плодам фруктових садів. Казарка — невеличкий золотисто-зелений довгоносик з малиновим блиском (Шкідн. поля.., 1949, 89).
КАЗА́РКА2, и, ж. Водоплавний дикий птах родини качиних. Казарок крик з озерних плес долинув із долин… (Гонч., Вибр., 1959, 309); Довгенько щось полювали та й заполювали дику гуску — казарку (Вишня, II, 1956, 181).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 70.