КА́ЗНА-ДЕ, присл., розм. Невідомо де. Та вже стали приглядати сусіди збоку, Що козак дбає та заробляє, А теща збирає, казна-де діває (Метл. і Кост., Тв., 1906, 297); // зневажл. Чорт знає де.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 72.