КАЙДА́ННЯ, я, с. Збірн. до кайда́ни. Твої сини, забиті у кайдання, Серед склепів, серед тяжкої мли, Здобудуть волі жертвою страждання Країні рідній (Граб., І, 1959, 399); Хоч руки гризло нам кайдання, Але душа не знемогла (Павл., Бистрина, 1959, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 73.