КАЛАБА́ТИНА, и, ж., діал.
1. Калюжа. Одинока жаба вилізла з калабатини і зрідка меланхолійно кумкає… (Коцюб., І, 1955, 285); Не звертаючи уваги на сердиті вигуки, зірвався [Юрко] з місця й побіг просто по калабатинах, здіймаючи за собою водяні вихори (Коз., Вибр., 1947, 109).
2. Драговина, мочар, трясовина.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 74.