КА́ЛЬНО, розм. Присл. до кальни́й; // у знач. присудк. сл. Снігу нема, і води нема, і у полі не кально, а сухісінько усюди (Кв.-Осн., II, 1956, 144); — І росяно, і кально, скрізь калюжі,— Погано та ще й дуже (Гл., Вибр., 1951, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 80.