КАНА́ПА, и, ж. Те саме, що дива́н. В кутку на канапі.. сиділа пані Констанція і розкладала пасьянс (Коцюб., II, 1955, 247); Іван Васильович ліг на канапу та й задрімав (Вишня, II, 1956, 76); Жінки прибирали з столу, а які сиділи на оксамитовій канапі і щось собі гомоніли (Головко, II, 1957, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 87.