КАНАРЕ́ЙКА, и, ж. Те саме, що кана́рка. * Образно. — А котра то канарейка защебетала?— шукаючи очима винувату, пита Колісник (Мирний, III, 1954, 308); * У порівн. Сонце співало на небі, як канарейка (Ю. Янов., І, 1958, 109).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 87.