КАНТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех.
1. Обшивати, облямовувати кантом (див. кант1 1) що-небудь. Кантувати комір мундира; Кантувати фотографію.
2. спец. Обтісувати по краях дошку, брус тощо, роблячи кант (див. кант1 2).
3. спец. Перевертати під час пересування (про вантаж). Та де вже його кантувати тринадцятилітньому хлопчині? Соває ломиком, а злиток не ворушиться (Руд., Вітер.., 1958, 245).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 90.