КАНЦЕЛЯ́РСЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до канцеля́рія. Петруня в конторі. Закривши зшиток канцелярськими книжками, захоплено пише вірші (Вас., III, 1960, 346); Назбиралося чимало канцелярської роботи, то доведеться посидіти допізна (Вільде, Сестри.., 1958, 20); // Такий, як у канцелярії. Вона ввела його у простору кімнату з перегородкою, за якою великий канцелярський стіл шкірився на одвідувачів темінню великого ундервуда (Стельмах, II, 1962, 156); Слідчий дістав з кишені канцелярський ножик (Чорн., Визвол. земля, 1959, 87); // Признач. для писання, для праці в канцелярії. Канцелярські приладдя.
Канцеля́рське письмо́; Канцеля́рський по́черк — чітке, виразне й гарне письмо.
2. перен., ірон. Власт. канцеляристам. Канцелярське ставлення до справи; // Сухий, одноманітний, шаблонний. Дратував мене і тон, яким я розмовляв з Вітою: канцелярська і категорична форма моїх звернень і вимог (Грим., Подробиці.., 1956, 15).
Канцеля́рська мо́ва — суха, невиразна, складна для розуміння мова, насичена словами й зворотами, властивими для ділових паперів, документів.
◊ Канцеля́рська душа́; Канцеля́рський посіпа́ка, зневажл.— про сухого, бездушного працівника канцелярії, бюрократа тощо.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 91.