КАПРИЗУ́ЛЯ, і, ч. і ж., розм. Те саме, що капризу́н і капризу́ха; вередун, вередунка, комиза. Дідок охоче продав Рябуху [корову] в артіль, бо вже й самому насточортіло марудитися з цебрами та бичуватися з гемонською капризулею (Вол., Місячне срібло, 1961, 251).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 97.