КАПТАНО́К, нка́, ч., заст. Зменш. до капта́н. Каптанок, заснований павутиною, та темне лице казали, що Жук був десь у глухому місці (Мирний, І, 1954, 338); Незабаром і каптанок сіренький справив [батько] мені, чобітки. Перший каптанок, перші чобітки! От ще було радості! (Тесл., З книги життя, 1949, 169).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 97.