КАПІТУЛЯ́ЦІЯ, ї, ж.
1. Припинення збройного опору й здача переможцеві на певних умовах, запропонованих ним. 8 травня 1945 р. в Берліні, в будинку колишнього військово-інженерного училища, представники німецького верховного командування підписали акт про беззастережну капітуляцію (Іст. УРСР, II, 1957, 597); Щоб зберегти Будапешт, ..радянське командування пропонувало оточеним гуманні умови капітуляції (Гончар, І, 1954, 215).
2. перен. Відмова від боротьби, визнання безсилля перед ким-, чим-небудь. Орест Білинський не поспішав з нанесенням свого візиту Річинським ще й тому, що відчував перед Оленою.. сором за свою моральну капітуляцію (Вільде, Сестри.., 1958, 169); — Ви, як і я, не з тих, хто здається після першого, хай і відчутного, стусана. Ви й думки не припускаєте про капітуляцію (Шовк., Інженери, 1956, 398).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 95.