КАР’ЄРИ́СТ, а, ч. Той, хто пройнятий кар’єризмом. Фесенкова голова була вільна од усяких ідей, окрім тих, які панували в вищих кружках [гуртках]… Він підладжувався під погляди тих кружків, бо був кар’єрист (Н.-Лев., V, 1966, 141); [Новобранець (схопився):] Я давно казав, що Шметелюк не той, за кого він себе видає. Я казав, що він кар’єрист і авантюрник, що він індивідуаліст, що він не гідний бути в комсомолі (Мик., І, 1957, 242); В безодню хилиться золота височінь трону, біля якого крутиться калейдоскоп бездарності: казнокради і кар’єристи (Стельмах, Хліб.., 1959, 580).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 105.