КАРА́КУЛЬ, я, ч.
1. Цінне хутро зі шкури ягнят каракульських овець, що має коротку покручену вовну чорного або сірого кольору. На ній було елегантне пальто з сірого каракуля (Трубл., III, 1956, 241); Чорний каракуль.
Шту́чний кара́куль — тканина із синтетичного волокна з покрученим ворсом, схожа на каракуль. Довгий шлях проходять тонкі шовковисті нитки віскозного волокна, поки стануть тугими кільцями штучного каракуля (Наука.., 1, 1955, 9).
2. Назва породи овець, із шкурок ягнят яких виробляють це хутро. Волосся в нього було каштанове, густе, покручене у дрібні кільця, як шерсть каракуля (Руд., Вітер.., 1958, 104).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 100.