КАРБА́Ч, а́, ч., заст. Батіг (у 1 знач.), канчук. Козак добре дбає… Карбачем по спині затинає (Укр.. думи.., 1955, 21); — Візьми доброго ціпка або карбач і покажеш, що ліньки ні до чого доброго не призведуть (Ле, Міжгір’я, 1953, 152).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 102.