КАРЕ́ТА, и, ж. Закритий з усіх боків чотириколісний кінний повіз на ресорах. У неділю коло Колісникової квартири знай спинялися карети, коляски та фаетони (Мирний, III, 1954, 286); Карета за каретою під’їздила аж під самі двері церковні, лакеї прискакували і відчиняли дверці (Фр., II, 1950, 365); Трамвай дзеленчить, карети гримлять (Тесл., Вибр., 1950, 168).
∆ Карета швидко́ї допомо́ги — спеціальна автомашина, яка доставляє до лікарні хворого, що потребує негайної медичної допомоги, або лікаря до потерпілого чи хворого. Оксана з міжрайонної лікарні викликала карету швидкої допомоги (Чорн., Потік.., 1956, 398).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 105.