КАРКОЛО́МНИЙ, а, е.
1. Через який можна зламати карк, шию; дуже небезпечний. Напружившись, вона зробила карколомний стрибок, потрапила в самісіньку гущавину гострих тернів (Смолич, І, 1958, 93); Івонко спускається першим по карколомних глиняних виступах (Вільде, Повнол. діти, 1960, 53).
2. перен. Важкий, складний для виконання, для розв’язання. Доводилося писати контрольні роботи, розв’язувати безліч карколомних теорем (Собко, Біле полум’я, 1952, 26); // Ризикований. На другий день рано коло спусту згромадилася ціла купа робітників.. Хотіли побачити, як справиться Микола зі своєю карколомною роботою (Фр., І, 4955, 368).
3. перен. Те саме, що надзвича́йний 1. Вона почувала себе так, наче її підхопили бурхливі хвилі життя і з карколомною швидкістю понесли кудись (Гур., Життя.., 1954, 283).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 106.