КАРКОЛО́МНО. Присл. до карколо́мний 2, 3. Він відгородився від подій і тих людей, які карколомно повернули долю Німеччини, штовхнули її у безодню страшної війни (Рибак, Час.., 1960, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 107.