КА́РТА, и, ж.
1. Умовно зменшене загальне зображення земної поверхні, її частини або окремих країн світу. Над стільцем прибита на стіні.. чимала географічна карта, стара і немов закурена (Л. Укр., III, 1952, 572); Класна кімната в сільській школі; по стінах географічні карти, малюнки (Вас., III, 1960, 118); Він їхав на розвідку і мав надію знайти лісникову хату чи взагалі якесь відмітне місце, щоб орієнтуватися на карті (Ю. Янов., II, 1958, 214); // Зображення окремих частин країни за їх геологічними ознаками. Геологічна карта Донбасу; // Зображення грунтового покриву певної ділянки земної поверхні з зазначенням походження грунтів, їх складу тощо. Кожний колгосп і радгосп мають грунтові карти та рекомендації щодо раціонального використання добрив (Хлібороб Укр., 12, 1963, 10); // Зображення країн світу за їх суспільно-політичними ознаками. Політична карта світу; // Зображення окремих ділянок, пунктів оборони. Карта мінного поля; // Зображення зоряного неба або поверхні планет. Карта південного неба; Карта Місяця; // Певним способом складений документ, у якому в коротких записах, схемах, графіках подаються спеціальні відомості. Технологічна карта.
2. Невеликий аркуш (картка) твердого паперу, на якому зображені умовні фігури або значки чотирьох мастей; набір цих аркушів (колода) вживається для гри. Пані сидить і гадає на картах (Вовчок, І, 1955, 30); Часом серед гри він кидав карти на стіл так, що вони бачили, яка у нього масть (Коцюб., II, 1955, 204); Госька.. кинув з рукава на сніг пом’яту колоду карт, на яких уже не можна було пізнати фігур (Тют., Вир, 1964, 484); // тільки мн. Назва гри такими картками. Карти і пиття не доводять до пуття (Укр.. присл.., 1955, 211); Здорові люди [в санаторії] були усі при більярді, за картами, в бібліотеці (Л. Укр., III, 1952, 531); А на веранді над водою пісні і карти круг стола (Тич., І, 1957, 62).
◊ Ва́ша (його́ і т. д.) ка́рта би́та див. би́тий; Випада́ти (ви́пасти) на ка́ртах див. випада́ти; Відкрива́ти (відкри́ти) чиїсь ка́рти див. відкрива́ти; Ка́рти в ру́ки кому — хтось досвідчений, із знанням може добре зробити що-небудь. — Ви фізики, вам карти в руки, ви то всі закони природи достеменно знаєте, що і куди, і як (Рибак, Час.., 1960, 97); Оста́ння ка́рта — остання можливість добитися чого-небудь. Се була.. остання карта в тій смілій грі (Фр., VII, 1951, 67); Плу́тати (сплу́тати) [всі] ка́рти чиї, кому — розладнувати чиї-небудь плани, наміри, сподівання; Розкрива́ти (розкри́ти) чиї ка́рти — виявляти приховані наміри, справжню суть справи. За вечерею Семен Федорович навіть розмовляв з дружиною. І тоді Фросина розкрила перед ним усі карти Макара Підігрітого: — Хоче стати на твоє місце (Зар., На.. світі, 1967, 112); Ста́вити (поста́вити) на ка́рту що — піддавати небезпеці що-небудь, ризикувати чимось. — І я не розчарувавсь, генерале: край вартий того, щоб ради нього ставити на карту наш капітал (Гончар, Таврія.., 1957, 583).
3. Чотирикутний візерунок, малюнок на тканині, одязі. Тоненький стан стягав червоний плетений пояс, коліна обнімала картата старосвітська плахта — з зеленими, червоними, синіми, жовтими картами (Гр., II, 1963, 330).
4. діал. Меню. Обідаю — що варили, а не по карті (Коцюб., III, 1956, 321).
5. діал. Аркуш паперу або сторінка книжки. І, взявши карту, щоб на їй Писать споминник дорогий, Я в думці враз перелетів Ряди похованих годів (Щог., Поезії, 1958, 354); Як голова болить! Пожовклі карти Рукопису старого помаленьку Перебігають стомленії очі (Фр., XI, 1952, 298).
6. діал. Лист (див. лист2 2); офіційний документ. А в той сам день карта в село причвалала, Що син їі в Босні від кулі поляг (Фр., X, 1954, 175).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 109.