КАРТО́ПЛЯ, і, ж.
1. Однорічна трав’яниста рослина з їстівними бульбами, багатими на крохмаль. По невеличких огородах, наче сторожі, стояли широкоголові соняшники, поміж ними, як рута, зеленіли кущі картоплі (Мирний, IV, 1955, 205); Євдоким через пліт поглядає на свій город, де вже рясно, і синьо, і біло цвіте картопля (Стельмах, І, 1962, 570).
2. збірн. Бульби цієї рослини, що вживаються як їжа і як корм для тварин. Кілька вже день [днів] харчувались старі вареною та печеною картоплею (Коцюб., І, 1955, 90); Валя чистить картоплю, раптом кидає ніж, хапається за пучку (Вас., III, 1960, 326); Картопля як джерело одержання крохмалю стоїть на першому місці (Картопля, 1957, 10).
Карто́пля в кожушка́х (мунди́рах) — варена картопля, з якої не знято шкірки. І хоч не розкішно було на столі, проте оця гаряча картопля в кожушках.. та підсмажені, щойно з сковороди гречаники з запашною олією здалися Данькові за найсмачніші у світі наїдки (Гончар, II, 1959, 144); Картопля в мундирах лежала на столі, у череп’яній мисці (Кучер, Прощай.., 1957, 379).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 112.