КАРТЯ́РСЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до ка́рта 2. У Потоцького була велика картярська гра (Тулуб, Людолови, І, 1957, 275); Картярська колода; // Пов’язаний із грою в карти. Картярський борг; // Признач. для гри в карти. Над зеленим сукном картярського столика літали валети, дами, тузи всіх чотирьох мастей (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 189); Картярський будинок.
2. Прикм. до картя́р. Гучні картярські вигуки і вибухи дурного реготу тривали аж до третіх півнів (Вол., Місячне срібло, 1961, 53).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 113.