КАСТАНЬЄ́ТИ, є́т, мн. (одн. кастаньє́та, и, ж.). Поширений в Іспанії, Італії та в країнах Латинської Америки ударний музичний інструмент із дерева або пластмаси у вигляді двох мушель, зв’язаних шнурком на одному кінці; уживається для відбивання ритму під час виконання народних іспанських танців. Глянь,— свистять і літають мечі, А у наших руках кастаньєти,— Ми танцюєм, в танок зовучи (Олесь, Вибр., 1958, 155); Летять слівця, мов ті колючки, Під дзвін і ляскіт кастаньєт (Вороний, Вибр., 1959, 192); * Образно. Гаряче повітря танцювало тарантелу по скелях, а в сірих маслинах цикади грали на кастаньєтах (Коцюб., II, 1955, 293).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 115.