КАТРА́Н1, у́, ч., збірн. (Crambe L.). Рослина степів або напівпустель родини хрестоцвітих, що має велике листя й багато білих квіток. Та не цвіти білим цвітом, зелений катране (Чуб., V, 1874, 517); Вона [мати] їде в степах, зажурена й висока, В озерах пирію, берізки і катрану (Мас., Сорок.., 1957, 28).
КАТРА́Н2, а́, ч. Невелика акула, що живе в Чорному морі; колюча акула.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 120.