КАХИ́КНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до кахи́кати. Перевернув [Ригорович] папір, уси розгладив, озирнув усіх, щоб дивилися на нього, і кахикнув тричі по-школярськи, і став читати… (Кв.-Осн., II, 1956, 220); Я кахикнув, щоб привернути його увагу (Сміл., Сашко, 1954, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 122.