КЕ́ЛЬНЕР, а, ч. Служник у ресторані, пивній або в готелі в Німеччині та деяких інших західноєвропейських країнах. Мовчки достала вона гроші, розплатилася з кельнером (Л. Укр., III, 1952, 612); Лиш ми посідали, надбігає кельнер. — Дайте цьому господареві склянку пива! — каже пан Гнатковський (Март., Тв., 1954, 203); В білих кітелях, куртках кельнери метушилися між столиків, запобігливо зазираючи у вічі одвідувачам (Досв., Вибр., 1959, 393).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 140.