КИЛИМО́К, мка́, ч. Зменш. до ки́лим. Через кімнату був простелений вузький килимок (Н.-Лев., III, 1956, 374); Поля, луки й ліси здавалися різнобарвними килимками (Ів., Вел. очі, 1956, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 149.