КОБЕНЯ́К, а, ч.
1. заст. Суконний довгий і широкий чоловічий верхній одяг з відлогою; каптан, кирея, сіряк. — Чи бачиш, їде ген собі козак по полю? Як цупко він нап’яв на плечі кобеняк (Греб., І, 1957, 60); Перед ним.. парубок у чорному кобеняку, підперезаний червоним поясом (Стор., І, 1957, 146); Їдучи в дорогу, чоловік вдягає кобеняк, або, як ще його гвуть, сіряк. Кобеняк — довга та широка одежина, пошита з овечого сукна (Збірник Полт. музею, І, 1928, 86); * У порівн. Темно вробилося, як під кобеняком (Тют., Вир, 1964, 17).
2. Вид чоловічого плаща з відлогою. Голова колгоспу.. надів чоботи, а поверх піджака дощового кобеняка (Вишня, І, 1956, .387); Потім, він мене знову посадив на скриньку, вкрив на ніч своїм брезентовим кобеняком і наказав заснути (Сміл., Сашко, 1957, 141).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 200.