КОБУРА́, и́, ж.
1. Шкіряна торбина біля кавалерійського сідла. Спереду сідла висіли дві кобури з пістолями (Стор., І, 1957, 265).
2. Футляр для пістолета, револьвера тощо. Через одне плече в нього висіла сумка, на ремені біля широкого пояса прикріплений револьвер у кобурі (Трубл., Мандр., 1938, 104); Гнат озброєний добряче, так, що може битися з цілим батальйоном: по боках два нагани в брезентових кобурах (Тют., Вир, 1964, 300).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 201.