КОВБА́СНИК, а, ч.
1. заст. Той, хто виготовляв і продавав ковбаси. Тому що він був ще малий тягати воду, дід віддав його до ковбасника по три карбованці на місяць (Панч, О. Пархом., 1939, 24); [Катря:] Продали її [Надійку] там [у Німеччині] якомусь ковбасникові (Мороз, П’єси, 1959, 10).
2. Фахівець ковбасного виробництва.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 203.