КОВБО́ЙКА, и, ж.
1. Верхня картата чоловіча сорочка особливого крою, з відкладним коміром. Його розхристана ковбойка і незалежний вигляд мали б привернути увагу комісії (Ле, Міжгір’я, 1953, 173); На ньому легка строката сорочка (такі звуться ковбойками) (Кучер, Прощай.., 1957, 95).
2. Гостроверхий бриль із широкими полями, загнутими з боків, та ремінцем під підборіддям.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 203.