КО́ВДРА, и, ж. Тепле вкривало, звичайно на ваті, яким люди накриваються в постелі. Юзя лежала, укрита двома ковдрами і хутром, вся посиніла від холоде (Л. Укр., III, 1952, 635); Вона стелить їм на канапі, вкладає спати і вкриває ковдрою, щоб не холодно було (Чорн., Визвол. земля, 1950, 17); * Образно. Спала природа під ковдрою білою (Олесь, Вибр., 1958, 222); * У порівн. Снігу навалило вище колін, він лежав важкою ковдрою на землі (Сенч., На Бат. горі, 1960, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 203.