КО́ВЗАНКА, и, ж. Місце, де ковзаються (у 2 знач.). Малий десь вислизнув на вулицю на ковзанку з сусідськими дітьми (Кач., Вибр., 1947,275); Петрик, весело погукуючи на Грицька, помчав, як вихор, до ковзанки і з усього розгону простягся на льоду (Кучер, Пов. і опов., 1949, 272); // Спеціальний льодовий майданчик для ковзання на ковзанах. Вчора мене і ще двох учнів впіймали на тому, що ми замість школи три дні ходили на ковзанку, яка на стадіоні «Динамо» (Сміл., Сашко, 1957, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 204.