КОВЗНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док. Однокр. до ко́взатися. Авто ковзнулося загальмованими колесами по асфальту і спинилося біля дверей театру (Собко, Зор. крила, 1950, 198); Я двічі ковзнувсь на нерівній стежині (Перв., II, 1958, 416); Йому хочеться розігнатися й ковзнутися, згадати парубоцький хист (Ю. Янов., II, 1954, 211).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 205.