КОГУ́ТИК, а, ч., діал. Зменш.-пестл. до ко́гу́т 1. Ой морозе, морозоньку. Добрий чоловічої Зморозь того когутика. Нехай не кукуріче (Чуб., V, 1874, 113); — Тобі й когутика зарізати не шкода, бо добре косиш (Томч., Жменяки, 1964, 114).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 207.