КОЖУ́ШО́К, ушка́, ч.
1. Зменш. до кожу́х. [Кость:] У нас такий кожушок є, що всі в ньому переходили до школи (Вас., III, 1960, 171); На порозі з’явилася Роксана, тримаючи за руку Ростика, одягненого в кожушок (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 252); Увесь механізм машинки був закритий чорним жерстяним лакованим кожушком (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 133).
2. Густа плівка на поверхні захололого молока, киселю тощо. Вона старанно зібрала весь кожушок зі сметанки і положила в його філіжанку (Фр., VII, 1951, 28).
3. Зовнішній покрив комахи, гусениці, а також шкіра змії, скинута під час линяння.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 208.