КОК1 див. ко́ки.
КОК2, а, ч. Кухар на кораблі. Він.. заглянув на камбуз, де матроси під керівництвом низенького товстого кока чистили картоплю (Ткач, Крута хвиля, 1956, 63); Жінки.. покуштували страву й зауважили кокові, що багатенько кладе у флотський борщ червоного перцю й лаврового листу (Кучер, Голод, 1961, 89).
КОК3, а, ч. Зачіска у вигляді збитого або завитого пасма волосся, що стирчить догори над чолом.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 214.