КОКЕ́ТНИЙ, а, е. Те саме, що коке́тливий. — О, там така кокетна [Ривка]: вертить тими очима на всі боки (Н.-Лев., IV, 1956, 112); Кокетним, навиклим рухом поправив він бороду й волосся (Коцюб., І, 1955, 163).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 214.