КОЛАБОРАЦІОНІ́СТ, а, ч. Зрадник своєї батьківщини, що співпрацював з фашистськими загарбниками в окупованих ними країнах під час другої світової війни. Петен має підстави розраховувати не лише на майбутнього археолога, але й на декого з колабораціоністів (Смолич, Після війни, 1947, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 216.