КОЛЕ́ГА, и, ч. і ж. Товариш за фахом, місцем праці, за навчанням у вищій школі тощо. З Ватаги письма [листи] принесли, І всі тихенько зачитали, А ми з колегою лягли Та щось такеє розмовляли (Шевч., II, 1953, 76); Був один [Калинович] в бухгалтерії, бо жоден з його колег не з’явився сьогодні на роботу (Фр., VI, 1951, 154); — Ну, як спалося, колего? — запитав один із студентів, помітивши, що Роман прокинувся (Минко, Ясні зорі, 1951, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 217.