КОЛИВА́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до коливання (у 1 знач.). При обертанні грамофонної пластинки голка приходить у коливальний рух (Осн. радіотехн., 1957, 85); Коливальний контур.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 220.