КОЛИ́САНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до колиса́ти. Звільна хитається тростина, колисана легкою хвилею (Фр., II, 1950, 323); * Образно. З просторів польових прибулець. Беріз колисаний гіллям. Як я любив химери вулиць. Що дивним дихають життям (Рильський, II, 1960, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 221.