КОЛИ́ХАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до колиха́ти. * Образно. Один [Т. Шевченко] наспіває своїх пісень, Породжених неволею, сповитих Недолею. Колиханих жалем (Рильський, І, 1956, 170).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 222.