КОЛИХА́ТИСЯ, колишу́ся, коли́шешся і рідко колиха́юся, колиха́єшся; наказ. сп. колиши́ся; недок.
1. Злегка гойдатися під дією чого-небудь (про висячі, гнучкі та ін. предмети). Над тим проходом на довгому дроті колихався цілий оберемок цвітних ліхтарів (Мирний, III, 1954, 260); Буяла грубою густою верствою зелені.. конюшина; а далі за нею простяглися лани збіжжя, яке легко й ритмічно колихалося під такт подихів леготу (Коб., II, 1956, 52); Дерева тішаться сміхом дітлахів, аж гілки колишуться з низу до верхів (Забіла, У.. світ, 1960, 71); // Про водну поверхню, хвилі, предмети на воді. Колишеться море Поверх Ненаситця (С. Ол., Вибр., 1957, 32); На рейді колихались кораблі (Мур., Повість.., 1948, 3); // Злегка гойдатися на (в) чому-небудь для розваги, заспокоєння. На гілках калини Пташки колихались (Щог., Поезії, 256); Наче мала дитина, ви починаєте бавитись серед води — то ляжете На спину і колишетесь на тихій хвилі, задивляючись у синє небо, то.. перекидаєтесь на груди (Мирний, IV, 1955, 317); Князь сидів віддалік у кріслі-качалці й колихався, курячи сигарету (Хотк., І, 1966, 118).
2. Похитуватися на ходу (від утоми, хвороби і т. ін.). Як крюк журавлів, тихо-помалу сунуть вони [люди] уперед та вперед, колишучись-хитаючись (Мирний, І, 1954, 345); // Хитатися у такт роботи, пісні і т. ін. Христя.. знову почала кришити зілля, колишучись коло вікна (Мирний, 1, 1954, 239); Кузь, колихаючись із сестричками то в один бік, то в другий, густим.. голосом заспівав (Тич., І, 1957, 259); // Хитатися з боку на бік, рухаючись на колесах. Колишеться візок з боку на бік, підстрибують колеса на лісовій дорозі (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 186); Я лежу на возі горілиць і зорі лічу, віз колихається, конюшина пахне (Томч., Готель.., 1960, 57).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 222.