Слово "колона" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


КОЛО́НА, и, ж.

1. Частина архітектурної споруди у вигляді високого стовпа, що служить підпорою фронтонів, внутрішніх частин будови тощо. Минали гімназичний будинок, застиглий в повазі важких колон і чорних холодних вікон (Коцюб., II, 1955, 375); Від монументального палацу культури, з колонами і масивними арками, долинає спів радіоли (Руд., Остання шабля, 1959, 86); * У порівн. Високі стовбури дерева, рівні, як колони, високо розкидали рясне гілля (Н.-Лев., І, 1956, 348); // Пам’ятник у вигляді стовпа, споруджений на честь якої-небудь події або для увічнення видатної чи славної ділами людини. На кожному метрі по праву Народ мій поставити б міг Колону матросу на славу. Що ворога тут переміг… (Нагн., Вибр., 1957, 373); * У порівн. Я знаю, що ти виглядала Частенько на мене з вікна, А я, ввесь промінням облитий. Стояв, мов колона сумна (Л. Укр., IV, 1954, 86).

2. Стрій, у якому військовослужбовці або військові підрозділи розміщені один за одним на певній дистанції, причому глибина строю більша за його ширину або дорівнює їй. Колони за колонами йшли [солдати] мовчки, і тільки було чути, як бриніли казанки та ляскали й полоскалися в болоті тисячі ніг (Вас., II, 1959, 39); Ми раз у раз зустрічали колони нашого війська, і бувало, що цілими годинами не могли обминути їх (Сміл., Сашко, 1957, 85); // Ряд суден, що йдуть одне за одним; // Група людей чи предметів (тракторів, танків і т. ін.), які розміщені або рухаються витягнутою лінією, ряд за рядом. Всі йдуть колонами стрункими На світле свято — Первомай (Нех., Ми живемо.., 1960, 16); Довга колона машин мчала великим шляхом (Собко, Шлях.., 1948, 27); // Певна група людей (шоферів, трактористів і т.ін.), що разом виконує певне завдання. У великих автогосподарствах весь рухомий [особовий] склад поділений на колони на чолі з начальниками колон (Підручник шофера.., 1960, 291).

◊ П’я́та коло́на — група людей, які займаються підривною, антидержавною діяльністю в країнах з революційним або народно-демократичним ладом (за назвою контрреволюційних сил, які діяли в тилу Іспанської республіки в 1936-1939 рр.).

3. Те саме, що коло́нка 2. Почувалося, що план для Сафароваце не сухі колони цифр, не розпухла папка з паперами (Донч., II, 1956, 93); // розм. Стовпець.

4. Назва апаратів циліндричної форми.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 230.