КОЛОНО́К, нка́, ч. Хижий звірок родини куницевих з цінним пухнастим хутром. Колонок — Mustela sibirica — звірок завбільшки з тхора, з рудим хутром (Посібник з зоогеогр., 1956, 100); Іван Іванович полював на колонків, барсука, білку та іншу дрібну тайгову дичину (Довж., 1,1958,109); // Хутро цього звірка. Батько і син Попови здали у Благовєщенську районну контору споживчої кооперації 60 лисиць, 80 єнотів і 30 колонків (Веч. Київ, 19.ІІІ 1958, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 231.