КОЛОНІА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Прикм. до коло́нія 1. — Їм [імперіалістам] хотілось би прибрати до рук величезні природні наші багатства, звести нас з вами до становища своїх колоніальних рабів (Гончар, II, 1959, 185); // Який є колонією. В минулому Закарпаття було колоніальним придатком західноєвропейських капіталістичних країн (Цюпа, Україна.., 1960, 281); // Пов’язаний з володінням колоніями, з наявністю колоній. Процес краху колоніальної системи імперіалізму — знаменний фактор нашого часу (Ком. Укр., 10, 1960, 21); // Який володіє колоніями. Після відкриття Америки (1492 рік) і морського шляху до Індії (1498 рік) країни Західної Європи почали перетворюватись у великі колоніальні держави (Іст. СРСР, І, 1957, 96).
∆ Колоніа́льна війна́ — війна, яку веде імперіалістична держава з метою завоювання колоній або збереження в них свого панування.
2. Стос. до колонії (у 6 знач.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 230.