КОЛОНІЗА́ЦІЯ, ї, ж.
1. Захоплення якої-небудь країни чи області й насильницьке перетворення її на колонію (у 1 знач.). Бажаючи не відстати від своїх старших партнерів по майбутній колонізації України, греки до весни прислали на Південь десятки тисяч війська (Гончар, II, 1959, 64).
2. Заселення вільних територій. Заселення Слобідської України [у XVIII ст.] відбувалось за рахунок службової російської колонізації, викликаної необхідністю будувати укріплення і фортеці для боротьби з кримськими татарами (Іст. УРСР, І, 1953, 288).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 230.