КОЛОРИ́ТНО. Присл. до колори́тний. Вони [старовинні історики] пишуть колоритно і драматично.., видумують промови і розмови історичних осіб (Фр., XVI, 1955, 383); Старосвітське селянське середовище колоритно втілює в собі постать прадіда Данила [у «Вершниках» Яновського] з його землеробським пантеїзмом і гайдамацькими піснями (Про багатство л-ри, 1959, 264).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 232.