КОЛОТНЯ́, і́, ж.,розм. Колотнеча. І не було такого дня, Щоб рук його не доходила Якась замотана й немила Панів з хлопами колотня (Фр., X, 1954, 286); В п’ятницю ж у Люборацьких така колотня була в двірку, що й не сказати (Свидн., Люборацькі, 1955, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 235.